1. Словник української мови в 11 томах

гупотіння

ГУПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гупоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Аж земля загула від гупотіння молодих ніг (Собко, Нам спокій.., 1959, 65);

Збоку почулося гупотіння кількох пар ніг, що швидко наближалися до річки (Трубл., І, 1955, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гупотіння — гупоті́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гупотіння — Тупотіння, тупання, тупотнява; гупанина, гупання, гупотнява, р. тупіт. Словник синонімів Караванського
  3. гупотіння — -я, с., розм. Дія за знач. гупотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови