1. Словник української мови в 11 томах

гуркотливо

ГУРКОТЛИ́ВО, розм. ГУРКІТЛИ́ВО. Присл. до гуркотли́вий, гуркітли́вий.

Вагончики, поскрипуючи, котилися штреками до кліті; винісшись на поверхню, гуркотливо вивантажувались з високої естакади (Досв., Вибр., 1959, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуркотливо — гуркотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. гуркотливо — розм. гуркітливо. Присл. до гуркотливий, гуркітливий. Великий тлумачний словник сучасної мови