1. Словник української мови в 11 томах

гуркотливий

ГУРКОТЛИ́ВИЙ, розм. ГУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який утворює або здатний утворювати сильний гуркіт.

Кулеметники покотили на гуркотливих коліщатах кулемет (Донч., III, 1956, 193);

Гуркотливий віз вихопився з вузенької вулички (Кир., Вибр., 1960, 148);

В полі знов кружляють із плугами Невтомні, гуркітливі трактори (Вирган, Квіт. береги, 1950, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуркотливий — гуркотли́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гуркотливий — розм. гуркітливий, -а, -е. Який утворює або здатний утворювати сильний гуркіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гуркотливий — ГУРКІТЛИ́ВИЙ (ГУРКОТЛИ́ВИЙ) (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙ розм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙ розм., ГРИМОТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. гуркотливий — Гуркотли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гуркотливий — Гуркотливий, -а, -е 1) Производящій стукъ, грохоть, грохочущій. 2) Воркущій. Словник української мови Грінченка