гурма
ГУ́РМА́, гу́рми́, ж., діал.
1. Юрба, юрма, гурт (про людей).
Веселою гурмою висипали [діти] із школи (Вас., II, 1959, 255);
На подвір’ї стояла гурма людей (Стеф., І, 1949, 15);
Ціла гурма вчителів обступила Якима (Ков., Світ.., 1960, 31).
2. Група тварин, птахів, що разом ходять або літають.
Там дозорчиня [наглядачка] казала підпаскам все бидло завернути. Біжить назад вся гурма без ладу (Л. Укр., II, 1951, 208);
Бачать вони [птахи], лежить неживий Осел, та й усі гурмою до нього (Фр., IV, 1950, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гурма — Гу́рма: — натовп [22] — юрба [14] Словник з творів Івана Франка
- гурма — д., (людей) натовп, юрба, юрма; (худоби) отара, стадо, (птахів) зграя. Словник синонімів Караванського
- гурма — гурми, ж., діал. 1》 Юрба, юрма, гурт (про людей). 2》 Група тварин, птахів, що разом ходять або літають. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гурма — гу́рма гурт, натовп (м, ср, ст): Багато у Львові дечого змінилося. Давно вже не живе стара жебрачка Мінця на Валах, яка обливала водою гурму дітисків, що “дерли з неї лаха” (Домбровський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гурма — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
- гурма — Гурма, -ми ж. Толпа. За нею хлопці гурмою ходять. Чуб. V. 215. см. юрма. Словник української мови Грінченка