1. Словник української мови в 11 томах

гуртківець

ГУРТКІ́ВЕЦЬ, вця, ч. Член гуртка (у 2 знач.).

Навіть у літературному гуртку в Лубнах він ніколи не нав’язував своєї думки гуртківцям (Донч., VI, 1957, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуртківець — гурткі́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гуртківець — -вця, ч. Член гуртка (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови