гуртківець

гурткі́вець

-вця, ч.

Член гуртка (у 2 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуртківець — гурткі́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гуртківець — ГУРТКІ́ВЕЦЬ, вця, ч. Член гуртка (у 2 знач.). Навіть у літературному гуртку в Лубнах він ніколи не нав’язував своєї думки гуртківцям (Донч., VI, 1957, 132). Словник української мови в 11 томах