гуси
ГУ́СИ, е́й, мн.
1. Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю.
Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу (Шевч., II, 1953,184);
— Ех, шкода! — зітхнув Рудик. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Коцюб., І, 1955, 199).
2. Масова народна гра.
[Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — у ворона, у гусей!.. (Кроп., II, 1958, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуси — гу́си іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- гуси — -ей, мн. 1》 Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю. 2》 Масова народна гра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуси — (-ей) мн. Словник жарґонної лексики української мови
- гуси — Гу́си, -сей, гу́сям, гусьми́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гуси — Гуси см. гусь. Словник української мови Грінченка