гуси
гу́си
-ей, мн.
1》 Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю.
2》 Масова народна гра.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуси — гу́си іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- гуси — (-ей) мн. Словник жарґонної лексики української мови
- гуси — Гу́си, -сей, гу́сям, гусьми́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гуси — ГУ́СИ, е́й, мн. 1. Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю. Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу (Шевч., II, 1953,184); — Ех, шкода! — зітхнув Рудик. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- гуси — Гуси см. гусь. Словник української мови Грінченка