1. Словник української мови в 11 томах

гусла

ГУ́СЛА, сел, мн., рідко. Те саме, що гу́слі.

Брав Давид гусла 1 грав рукою своєю (Л. Укр., І, 1951, 428).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гусла — гу́сла множинний іменник рідко Орфографічний словник української мови
  2. гусла — -сел, мн., рідко. Те саме, що гуслі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гусла — Гу́сла, гу́сел, -слам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гусла — Гусла и гуслі, -сел ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! Чуб. ІІІ. 384. На гуслі грає, красно співає. Чуб. ІІІ. 274. 2) Скрипка. Вх. Уг. 234. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Мил. Словник української мови Грінченка