1. Словник української мови в 11 томах

гуснути

ГУ́СНУТИ, не, недок. Ставати густим (у 1-3 знач.).

Юрба гусне, зростає, а козаки все сунуть і сунуть крізь ліс (Тулуб, Людолови, II, 1957, 483);

Молоко уже гусне, але ще йому не пора (Коцюб., II, 1955, 325);

Крізь легкий серпанок туману, крізь нічний смерк, який гуснув щохвилини, Котовський ще виразно бачив темний контур транспорту над водою (Смолич, Світанок.., 1953, 599);

*Образно. Довго, безвідрадно мовчали [Груня та Гнат], прислухалися, як гусне нудьга в грудях (Горд., II, 1959, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуснути — гу́снути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гуснути — Загусати, тужавіти; (- туман) густіти, густішати, сов. згущатися. Словник синонімів Караванського
  3. гуснути — -не, недок. Ставати густим (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гуснути — ГУ́СНУТИ (ставати густим), ГУСТІ́ТИ, ЗГУ́ЩУВАТИСЯ, ЗГУЩА́ТИСЯ, ЗАГУСА́ТИ, ГУСТІ́ШАТИ (ставати густішим); В'Я́ЗНУТИ (ставати в'язким); ЗАСТИГА́ТИ (охолоджуючись); ЗАПІКА́ТИСЯ, СПІКА́ТИСЯ, СКИПА́ТИСЯ, ЗГОРТА́ТИСЯ (про кров, сльози — братися згустком)... Словник синонімів української мови
  5. гуснути — Гу́снути, -ну, -неш, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гуснути — Гуснути, -ну, -неш гл. Сгущаться, дѣлаться гуще. А глина все гусне, гусне. Канев. у. Кров у жилах гусне, холодіє. К. МБ. ХІІ. 266. Словник української мови Грінченка