гусінь
ГУ́СІНЬ, сені, ж.
1. Те саме, що гу́сениця 1.
Спустіле дворище заростало бур’янами, в садку гусінь оголила листя на старих грушах (Ле, Хмельницький, І, 1957, 242);
Ланка за літо дванадцять раз просапала й прополола буряки, .. обібрала з кожного листка гусінь (Ю. Янов., II, 1954, 232);
*У порівн. На подвір’ї, в осінній мряці, кишіли люди, як гусінь (Коцюб., II, 1955, 88);
По дорозі довгою гусінню тягся резервний полк (Панч, I, 1956, 552).
2. ’рідко. Те саме, що гу́сениця 2.
[Олександр:] .Вже на тому боці [ріки] я бачив їхні [німецькі] танки, на гусінь яких намоталося сиве жіноче волосся (Мокр., П’єси, 1959, 167).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гусінь — гу́сінь 1 іменник жіночого роду, істота гусениця — личинка метелика частіше вживається в однині, в тому числі як збірне гу́сінь 2 іменник жіночого роду гусениця — широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини Орфографічний словник української мови
- гусінь — [гус'ін'] -сеин'і, ор. -с'ін':у Орфоепічний словник української мови
- гусінь — -сені, ж. 1》 Те саме, що гусениця 1). 2》 рідко. Те саме, що гусениця 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гусінь — Личинки комах, що належать до перетинчастокрилих; бл. 30 тис. видів, трапляються в усьому світі; личинки паразитують у личинках ін. комах, часто шкідливих, тому переважно корисні. Універсальний словник-енциклопедія
- гусінь — ГУ́СЕНИЦЯ (личинка метелика), ГУ́СІНЬ перев. збірн., ГУ́СІЛЬНИЦЯ діал., ОСЕ́НИЦЯ діал., ОСЕ́ЛЬНЯ діал. Капуста в мене плоха. Якась гусениця об'їдає (А. Шиян); Листя злипалося, повутинням заплетене, злилося, ненажерна гусінь сади об'їла (К. Словник синонімів української мови
- гусінь — Гу́сінь, -сені, -сені, -сінню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)