1. Словник української мови в 11 томах

гідальго

ГІДА́ЛЬГО, невідм., чол., іст. Іспанський дворянин, здебільшого зубожілий.

[Долорес:] Гадаєте, що як іспанський гранд дочці гідальго кине шлюбний перстень, немов гаман з червінцями лихварці, то в ній повинно серце розцвісти, а не облитись кров’ю? (Леся Українка, III, 1952, 370);

Тільки те, що він одягнений в сірий спортивний костюм та давно не чищені жовті штиблети.., і відрізняло його від якого-небудь класичного гідальго чи донжуана (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гідальго — гіда́льго іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гідальго — див. ідальго. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гідальго — Шляхтич (еспанський) Словник чужослів Павло Штепа
  4. гідальго — ГІДА́ЛЬГО див. іда́льго. Словник української мови у 20 томах
  5. гідальго — гіда́льго, іда́льго (ісп. hidalgo, від hijo de algo – чийсь син) іспанський дворянин. Словник іншомовних слів Мельничука