1. Словник української мови в 11 томах

гіркість

ГІ́РКІСТЬ, кості, ж. Абстр. ім. до гірки́й 1,3.

— Це дорога горілочка. Патока й полинь! Усе вкупі! і солоднеча і гіркість! (Н.-Лев., III, 1956, 387);

А служники вже вносили кактус, відомий своєю надзвичайною гіркістю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 72);

В тих словах клубилося так багато гіркості, що доктор аж із-дригнувся, немов почув дотик кропиви (Фр., II, 1950, 324);

З гіркістю, що сповнювала його серце невичерпним смутком, повинен був визнати, що він уже не той солдат і вояка Оноре, який прийшов.. з провінціальної Турені (Рибак, Помилка.., 1956, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіркість — гі́ркість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гіркість — [г’ірк'іс'т'] -кос'т'і, ор. -к'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. гіркість — -кості, ж. Абстр. ім. до гіркий 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гіркість — ГІ́РКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. гірки́й 1, 3. – Це дорога горілочка. Патока й полинь! Усе вкупі! і солоднеча і гіркість! (І. Нечуй-Левицький); А служники вже вносили кактус, відомий своєю надзвичайною гіркістю (З. Словник української мови у 20 томах
  5. гіркість — Гі́ркість, -кости, -кості, -кістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гіркість — Гіркість, -кости ж. Горечь. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка