даритель
ДАРИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Той, хто дарує (у 1 знач).
[Герольд:] І люди ринули юрбою, — Нема дарителю одбою! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 227);
Відомо, що крім духовних осіб, до афонських слов’янських монастирів йшли на прощу й запорізькі козаки, а з іменника́ Зографського монастиря бачимо, що його дарителями були українські запорізькі гетьмани та інші українські діячі, члени їх родин (Укр. іст. ж., 4, 1960, 67).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- даритель — дари́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- даритель — Дародавець, дарувальник, дарівник, подаруйко, щедрий <�на дари>. Словник синонімів Караванського
- даритель — -я, ч., заст. Той, хто дарує (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- даритель — Дарувач, дародавець, див. донор Словник чужослів Павло Штепа