дарчий

ДА́РЧИЙ, а, е, розм. Той, що дарується.

Як повідомляла газета «Більшовик» .. 1919 р., «селяни дружно везуть дарчий хліб для Леніна і Москви» (Іст. УРСР, II, 1957, 153);

// Такий, яким засвідчується дарування чого-небудь.

Минуло майже десять років, як Турбай повісив шаблю з дарчою монограмою на широкий килим в кабінеті нового.. котеджу (Руд., Остання шабля, 1959, 8);

Генеральний консул Чехословацької Соціалістичної Республіки в Києві передав Інституту історії Академії наук УРСР кілька книг, у тому числі й спогади генерала Людвіка Свободи «Від Бузулука до Праги» з дарчим написом автора українською мовою (Рад. Укр., 16.ІІІ 1961, 4).

∆ Да́рча гра́мота; Да́рчий лист і т. ін. — документ про дарування майна і т. ін.

Близько до творів такого жанру, як «Руська правда», стоять досить численні грамоти.. Найдавніша з них — дарча грамота (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 28);

— Я бажаю записати до земських книг свій дарчий лист і дуже просила б пана суддю не затримувати нас (Тулуб, Людолови, І, 1957, 309).