1. Словник української мови в 11 томах

дачник

ДА́ЧНИК, а, ч. Той, хто відпочиває на дачі ( див. да́ча²).

Дехто з дачників каже, що на тих дачах, що на горі, теж єсть гадюки (Л. Укр., V, 1956, 13);

// Відпочиваючий взагалі.

Влітку вдова наймала хату дачникам (Донч., IV, 1957, 172);

*У порівн. — Чому вони [студенти] зараз розсілись, як .. дачники! (Довж., І, 1958, 476).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дачник — да́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дачник — -а, ч. Той, хто відпочиває на дачі (див. дача II). || Відпочивальник узагалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дачник — Літник Словник чужослів Павло Штепа
  4. дачник — ДА́ЧНИК (той, хто відпочиває на дачі), ЛІ́ТНИК зах. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники (Є. Гуцало); — Колишнє ваше мешкання новий власник розширив і винаймає літникам (О. Кобилянська). Словник синонімів української мови