1. Словник української мови в 11 томах

двоголосий

ДВОГОЛО́СИЙ, а, е. Який звучить двома голосами або співається на два голоси.

Всі вони [твори] написані в двоголосому складі (Укр. муз. спадщ., 1940, 11);

Старше покоління хвацьки, в надміру швидкому темпі, відспівало двоголосим хором: «Кинем об землю лихом, журбою» (Смолич, Мир.., 1958, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двоголосий — двоголо́сий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. двоголосий — ДВОГОЛОСИЙ, ДВОГОЛОСНИЙ – ДВОГОЛОСНИЙ Двоголосий, двоголосний. Який звучить двома голосами або співається на два голоси: двоголосий (двоголосний) хор. Двоголосний, лінгв. Який складається з двох голосних літер, що вимовляються як один склад. Літературне слововживання
  3. двоголосий — -а, -е. Який звучить двома голосами або співається на два голоси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. двоголосий — Двоголо́сий, -са, -се Правописний словник Голоскевича (1929 р.)