двоголосний
ДВОГОЛО́СНИЙ, а, е. Те саме, що двоголо́сий.
Композитор підкреслював, що починати двоголосний спів треба поступово — після опанування мелодією (Мист., 6, 1958, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двоголосний — двоголо́сний прикметник двоголосий двоголосни́й прикметник дифтонгічний Орфографічний словник української мови
- двоголосний — I двогол`осний-а, -е. Те саме, що двоголосий. II двоголосн`ий-а, -е, грам. Дифтонгічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двоголосний — ДВОГОЛОСНИ́Й, а́, е́, лінгв. Який складається з двох голосних звуків, що вимовляються як один склад; дифтонгічний. Дифтонг – це двоголосний звук, при вимові якого язик займає положення для одного голосного, а потім змінює своє положення для другого голосного (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах