1. Великий тлумачний словник сучасної мови

двоголосний

I двогол`осний-а, -е.

Те саме, що двоголосий.

II двоголосн`ий-а, -е, грам.

Дифтонгічний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двоголосний — двоголо́сний прикметник двоголосий двоголосни́й прикметник дифтонгічний Орфографічний словник української мови
  2. двоголосний — ДВОГОЛОСНИ́Й, а́, е́, лінгв. Який складається з двох голосних звуків, що вимовляються як один склад; дифтонгічний. Дифтонг – це двоголосний звук, при вимові якого язик займає положення для одного голосного, а потім змінює своє положення для другого голосного (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. двоголосний — ДВОГОЛО́СНИЙ, а, е. Те саме, що двоголо́сий. Композитор підкреслював, що починати двоголосний спів треба поступово — після опанування мелодією (Мист., 6, 1958, 22). Словник української мови в 11 томах