1. Словник української мови в 11 томах

двоголовий

ДВОГОЛО́ВИЙ, а, е. Який має дві голови (у 1 знач.).

Двоголову гадюку піймали узбецькі колгоспники в одному з кишлаків поблизу Ташкента (Веч. Київ, 17.1 1968, 4);

Зачаровано дивились [відпочиваючі] на Ельбрус. Він, двоголовий, білосніжний, гордо прикрашав собою гористий краєвид (Збан., Любов, 1957, 173).

Двоголо́вий оре́л, іст. — те саме, що Двогла́вий оре́л ( див. двогла́вий).

Горді двоголові орли на стінах поспускали крила, як мокрі курки (Еллан, II, 1958, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двоголовий — двоголо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. двоголовий — -а, -е. Який має дві голови (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двоголовий — Двоголо́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)