двогорбий
ДВОГО́РБИЙ, а, е. Який має два горби ( див. горб 1, 2).
За селом.. похмуро здіймалась, як величезний верблюд, двогорба висота (Гончар, І, 1954, 13);
Через піски На двогорбім верблюді Їде Махтумкулі (Перв., II, 1958, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me