двомовний
ДВОМО́ВНИЙ, а, е. Виконаний, упорядкований на основі двох мов, двома мовами.
Словники.. допомагають великій справі розвитку та унормування літературної мови, а будучи словниками двомовними — українсько-російськими і російсько-українськими, сприяють зв’язкам двох братніх культур (Мовозн., XIV, 1957, 143);
Перші періодичні видання на Україні виходили російською мовою або ж були двомовними (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 25).
Двомо́вне насе́лення — населення, яке вільно розмовляє двома мовами.
В нашій республіці населення, особливо по містах, — двомовне. Воно добре знає російську й українську мови (Пит. перекл., 1957, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двомовний — двомо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- двомовний — -а, -е. Виконаний, упорядкований на основі двох мов, двома мовами. Двомовне населення — населення, яке вільно розмовляє двома мовами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двомовний — Двомо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)