двійка
ДВІ́ЙКА, и, ж.
1. Назва цифри і числа 2;
// розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.);
// розм. Кількість із двох одиниць.
Василь повернувся раптом у село з роботящою, мов бджола, жінкою та ще з двійкою таких дітей-близнюків, як огірочки (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 26).
2. Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п’ятибальній системі означає «незадовільно».
Школяр нічого не знав, і вчителька поставила йому двійку (Донч., V, 1957, 445);
Один Волік нахапав двійок з граматики, читання й арифметики (Коп., Сон. ранок, 1951, 78).
3. Гральна карта з двома знаками.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двійка — дві́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- двійка — -и, ж. 1》 Назва цифри і числа 2. || розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.). || розм. Кількість із двох одиниць. 2》 Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п'ятибальній системі означає "незадовільно". Великий тлумачний словник сучасної мови
- двійка — И, ч. Шприц на 2 см. Візьми собі двійку — тобі вистачить. Словник сучасного українського сленгу
- двійка — 1 (-и) ж.; нарк. Шприц об'ємом два кубічні сантиметри. ПСУМС, 20. 2 син. незадовільна оцінка, двійка: коник, твікс, цвайка. Словник жарґонної лексики української мови
- двійка — ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. у шкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставили двійку (О. Словник синонімів української мови
- двійка — Дві́йка, -ки, -ці; дві́йки, дві́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двійка — Двійка, -ки ж. Двойка въ картахъ. Словник української мови Грінченка