1. Словник української мови в 11 томах

дебютант

ДЕБЮТА́НТ, а, ч. Той, хто дебютує.

Я веду роль, невміло, може, як дебютант, мучу себе і других і не можу спинитись (Коцюб., І, 1955, 264);

Публіка з інтересом розглядала дебютанта (Ільч., Серце жде, 1939, 229).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дебютант — дебюта́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дебютант — -а, ч. Той, хто дебютує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дебютант — ПОЧАТКІ́ВЕЦЬ (особа, що починає працювати в якійсь галузі), ПОЧАТКУ́ЮЧИЙ рідко; ДЕБЮТА́НТ (перев. у творчих професіях). Взагалі ж перекладачам, особливо початківцям, треба раз назавжди запам'ятати, що робота перекладацька — почесна, але важка... Словник синонімів української мови
  4. дебютант — Дебюта́нт, -та; -та́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)