дебютант

ПОЧАТКІ́ВЕЦЬ (особа, що починає працювати в якійсь галузі), ПОЧАТКУ́ЮЧИЙ рідко; ДЕБЮТА́НТ (перев. у творчих професіях). Взагалі ж перекладачам, особливо початківцям, треба раз назавжди запам'ятати, що робота перекладацька — почесна, але важка, що це — творчий процес (М. Рильський); Розуміти творчість молодих та початкуючих можна лише в тому випадку, коли ти сам із ними перебуваєш у тісних стосунках, а не просто спостерігаєш їх збоку (П. Тичина); Публіка з інтересом розглядала дебютанта (О. Ільченко). — Пор. нова́к.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дебютант — дебюта́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дебютант — -а, ч. Той, хто дебютує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дебютант — Дебюта́нт, -та; -та́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дебютант — ДЕБЮТА́НТ, а, ч. Той, хто дебютує. Я веду роль, невміло, може, як дебютант, мучу себе і других і не можу спинитись (Коцюб., І, 1955, 264); Публіка з інтересом розглядала дебютанта (Ільч., Серце жде, 1939, 229). Словник української мови в 11 томах