1. Словник української мови в 11 томах

дезидерат

ДЕЗИДЕРА́Т, ч.,заст.

1. род. у. Щось бажане; побажання, вимога.

— І затям собі мій дезидерат: при читанню всякої книжки від планіметричного способу бачення доходить до стереометричного (Фр., III, 1950, 36).

2. род. а. Предмет, потрібний для поповнення музею, бібліотеки, колекції і т. ін.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дезидерат — Дезидера́т: — бажання, побажання [33] — побажання, вимога [III] — побажання; вимога; пропозиція [54] Дезидера́ти: — побажання, вимоги [18;37;50] — побажання, вимоги; речі, книги, потрібні для поповнення колекції [49] Словник з творів Івана Франка
  2. дезидерат — дезидера́т 1 іменник чоловічого роду предмет рідко дезидера́т 2 іменник чоловічого роду побажання, вимога рідко Орфографічний словник української мови
  3. дезидерат — ч., заст. 1》 род. -у. Щось бажане; побажання, вимога. 2》 род. -а. Предмет, потрібний для поповнення музею, бібліотеки, колекції і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дезидерат — Бажане, жадане Словник чужослів Павло Штепа
  5. дезидерат — ВИМО́ГА (бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень), ДОМАГА́ННЯ, ПОБАЖА́ННЯ рідше, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; УЛЬТИМА́ТУМ розм. (категорична, що часто супроводжується погрозою). Орися.. Словник синонімів української мови
  6. дезидерат — Дезидера́т, -ту; дезидера́ти, -ра́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)