декоративний

ДЕКОРАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Признач. для оздоблення, прикраси.

Важливим видом будівельної кераміки були декоративні плитки, призначені для оздоблення підлоги і стінок багатих світських і церковних будівель (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 430);

Дворики засаджені всякою городиною і декоративною зеленню (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51);

Малюючи, вона шукає нових технічних прийомів декоративного розпису (Вол., Самоцвіти, 1952, 134);

Озеленення шкіл, дитячих садів та дитячих майданчиків має на меті декоративне оформлення (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 292).

2. Живописний, мальовничий.

Здавалося б, що створюючи великі панно, художники посилять декоративний елемент і використають ритмічні властивості композиції. Проте цього не сталося (Мист., 6, 1958, 15);

Такі тапчани мені подобаються.. вузькі, у формі латинського «ель», вони такі декоративні, що аж шкода спати на них (Вільде, Винен.., 1959, 65).

3 Стос. до декорації, оформлення сцени.

Велику увагу приділяв Саксаганський реалістичному декоративному оформленню (Життя Саксаганського, 1957, 293).

4. перен. Розрахований на зовнішній ефект; показний.

Узбечка-куховарка [на малюнку] занадто вже декоративна, помпезна якась (А.-Дав., За ширмою, 1963, 42);

Він не відчував ні фальші, ні утрировки в тім ніби декоративнім своїм житті (Ле, Міжгір’я, 1953, 465).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декоративний — (який використовують для прикраси) орнаментальний. Словник синонімів Полюги
  2. декоративний — декорати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. декоративний — ДЕКОРАТИВНИЙ – ДЕКОРАЦІЙНИЙ – ДЕКОРАТОРСЬКИЙ Декоративний. 1. Призначений для оздоблення, прикраси. Вж. зі сл.: вигляд, елемент, естамп, ефект, живопис, орнамент, прийом, розпис, фактор, властивість, кераміка, майстерня, пластика, роль, скульптура... Літературне слововживання
  4. декоративний — [деикоратиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. декоративний — -а, -е. 1》 Признач. для оздоблення, прикраси. 2》 Живописний, мальовничий. 3》 Стос. до декорації, оформлення сцени. 4》 перен. Розрахований на зовнішній ефект; показний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. декоративний — Оздобний, оздоблювальний, клечальний, красувальний, окрашальний, скрашальний Словник чужослів Павло Штепа
  7. декоративний — див. художній Словник синонімів Вусика
  8. декоративний — декорати́вний (франц. decoratif, від лат. decoro – прикрашаю) той, що прикрашає або служить для прикраси, оздоблення; мальовничий, зовнішньо ефектний; ¤ д-е мистецтво – різновид живопису і скульптури; ¤ д-і рослини – численна група культурних й дикоростучих рослин. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. декоративний — ДЕКОРАТИ́ВНИЙ (призначений для оздоблення, прикраси), ОРНАМЕНТА́ЛЬНИЙ. Зеленіли свіжі газони в скверах. На їх манячіли ніби вимальовані на зеленому полі чудернацькі взорці з декоративних травок та усяких квіток (І. Словник синонімів української мови
  10. декоративний — Декорати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)