декретування
ДЕКРЕТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. декретува́ти.
*Образно. Від наївного декретування, від приписів і рецептів нам треба перейти до глибокого обгрунтування методу, який одночасно міг би бути і керівництвом до дії, тобто допомагав би писати книги (Рад. літ-во, 1, 1958, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- декретування — декретува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- декретування — -я, с. Дія за знач. декретувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- декретування — (англ. decree) проголошення постанов (законів), які доводяться до безпосередніх виконавців з метою їх безумовного використання. Економічний словник
- декретування — Декретува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)