1. Словник української мови в 11 томах

декретувати

ДЕКРЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Установлювати що-небудь декретом; узаконювати.

Свої симпатії і антипатії Ленін ніколи не нав’язував іншим, а тим більше не намагався їх декретувати, перетворити на обов’язкові для всіх (Рад. літ-во, З, 1958, 4);

Глибоко помилковими, немарксистськими були спроби раппівців декретувати так званий «діалектико-матеріалістичний метод» в літературі, який насправді нічого спільного з діалектичним матеріалізмом не мав (Іст. укр. літ., II, 1956, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декретувати — декретува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. декретувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Установлювати що-небудь декретом; узаконювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. декретувати — див. приказувати, веліти Словник чужослів Павло Штепа
  4. декретувати — декретува́ти узаконити щось, оголосити або надати силу чомусь виданням декрету. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. декретувати — УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  6. декретувати — Декретува́ти, -ту́ю, -ту́єш, -ту́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)