1. Словник синонімів української мови

декретувати

УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. — Док.: установи́ти (встанови́ти), утве́рдити, узако́нити, легалізува́ти, канонізува́ти, декретува́ти, настанови́ти. Той, хто установив цей обряд.., не хотів і думати, щоби хоч щось могло пропасти дурно (Г. Хоткевич); Встановити порядок робочого дня; Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (А. Іщук). Закон, який легалізує.. страйк (з журналу); Канонізувати робітниче свято; Уряд декретував і здійснив ряд заходів в інтересах народу (з журналу); — Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Лесь Мартович). — Пор. 1. запрова́джувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декретувати — декретува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. декретувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Установлювати що-небудь декретом; узаконювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. декретувати — див. приказувати, веліти Словник чужослів Павло Штепа
  4. декретувати — декретува́ти узаконити щось, оголосити або надати силу чомусь виданням декрету. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. декретувати — Декретува́ти, -ту́ю, -ту́єш, -ту́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. декретувати — ДЕКРЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Установлювати що-небудь декретом; узаконювати. Свої симпатії і антипатії Ленін ніколи не нав’язував іншим, а тим більше не намагався їх декретувати, перетворити на обов’язкові для всіх (Рад. Словник української мови в 11 томах