декуди

КУДИ́СЬ (у невідомому напрямі, невідомо куди), КУДИ́-НЕ́БУДЬ, ДЕСЬ, ХТО́ЗНА-КУДИ́, КА́ЗНА-КУДИ́ розм., БО́ЗНА-КУДИ́ розм., ЧО́РТЗНА-КУДИ́ розм., ДЕ-НЕ́БУДЬ діал., ГАЛАСВІ́ТА діал. (невідомо куди, далеко); ДЕ́КУДИ діал. (в місце, місця, які не хочуть назвати). Батько теж кудись уже пішов з дому (А. Головко); Мама не приходить і, може, ніколи й не з'явиться тут, вийде заміж і виїде куди-небудь.., навіть адреси не залишить (О. Гончар); Десь далеко понеслась моя думка понад лиманом (І. Нечуй-Левицький); Він цілісіньку добу не злазив з коня, гасаючи то на передній край, то в боєпостачання, то хтозна-куди (О. Гончар); — Ні, з годину тому він був тут... Прибіг.., наказав мені спинити цей корнюр на промивку і подався галасвіта (Ю. Шовкопляс); (Іван:) Ідіть же, дяденька, прямо в хату, а мені ще декуди треба збігать (М. Кропивницький).

ПОДЕ́КУДИ (у деяких місцях), ДЕ-НЕ-ДЕ́, ДЕІ́НДЕ рідше, МІСЦЯ́МИ, І́НДЕ, ДЕСЬ-НЕ-ДЕ́СЬ розм., ТАМ-СЯ́М розм., ТАМ І СЯМ (ТО ТАМ) (ТО СЯМ) розм., ДЕ́КУДИ розм. По долині понад водою стояв туман густими пасмами, подекуди вже розірваними (І. Нечуй-Левицький); Хата осунулась... Стріха місцями повигнивала, покрівля де-не-де провалилася, вікна побиті (Панас Мирний); Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було, а усюди на рівному і не було менш аршина (Г. Квітка-Основ'яненко); Чорвоніє по пустині Червона глина та печина, Бур'ян колючий та будяк, Та інде тирса з осокою В яру чорніє під горою (Т. Шевченко); Десь-не-десь стирчить по одному невеличкому будячкові (І. Франко); Там і сям.. на сонці грілися жовті гадюки (А. Кримський); Ще тільки декуди блищить рілля у чорно-синій соковитій барві, Ще календар не означив весни (М. Рильський).