демобілізований
ДЕМОБІЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до демобілізува́ти.
У селі.. є клуб, яким тепер керує демобілізований з армії гвардії лейтенант Петро Рогожа (Тич., III, 1957, 302);
// у знач. прикм. Звільнений з дійсної військової служби.
Повз нього квапилися пасажири — здебільшого військові. Демобілізовані солдати й офіцери, інваліди, що поверталися з госпіталів додому (Загреб., Європа. Захід, 1961, 292);
// у знач. ім. демобілізо́ваний, ного, ч. Той, кого звільнили з дійсної військової служби.
Вздовж вагонів зеленіють урочисті шеренги демобілізованих (Гончар, Новели, 1954, 47);
// демобілізо́вано, безос. присудк. сл.
В 1945-1947 рр. з Радянської Армії було демобілізовано солдатів і офіцерів кількох старших віків (Іст. УРСР, II, 1957, 621).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- демобілізований — демобілізо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- демобілізований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до демобілізувати. || у знач. прикм. Звільнений з дійсної військової служби. || у знач. ім. демобілізований, -ного, ч. Той, кого звільнили з дійсної військової служби. || демобілізовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- демобілізований — Демобілізо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)