1. Словник української мови в 11 томах

дерево

ДЕ́РЕВО, а, с.

1. Багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону.

Високі дерева на краю лісу махали до вітру віттям, немов зачіпали його (Коцюб., І, 1955, 35);

Вулиці і шляхи обсаджено декоративними і плодовими деревами (Озелен. колг. села, 1955, 4);

*Образно. Твердження, буцімто розвиток літератури, розвиток письменності підтинає під корінь квітуче дерево народної поезії, цілком безпідставні (Рильський, III, 1956, 143);

*У порівн. Дома, не вечерявши, Рідкодуб зрізаним деревом упав на ліжко (Кир., Вибр., 1960, 231);

// тільки одн. Зрізані стовбури цієї рослини, очищені від гілля; колоди.

Десь понабували й дерева: такого понавертали, що піщани аж жахалися… На післязавтрього загадали чоловікам теє дерево обтісувати (Мирний, II, 1954, 95).

∆ Родові́дне де́рево — таблиця у вигляді дерева, що вказує на розгалуження роду, сім’ї; схеми родоводу.

◊ За дере́вами [й] лі́су не ба́чити (не ви́дно) —піклуючись про що-небудь окреме, другорядне, не помічати загального, основного.

2. тільки одн. Матеріал з цієї рослини, що йде на будівництво та різні вироби.

— Це майстерні. Оце тут з дерева виробляють всячину — і вози, і колеса, мебель всяку, вікна (Мирний, IV, 1955, 329);

Залізо і мідь, глина і пісок, вода і повітря, дерево і гас — все це різні речовини (Фізика, II, 1957, 30);

// перен. Про бездушну, тупу людину.

На Варенцова нема надії. Дерево та ще й дубове (Шевч., VI, 1957, 170);

Висміяний професором.., сідав [Микола] на парту, «дерево на дерево», як говорив панотець Павло (Полт., Повість.., 1960, 270).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерево — де́рево іменник середнього роду * Але: два, три, чотири де́рева Орфографічний словник української мови
  2. дерево — -а, с. 1》 Багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону. || тільки одн. Зрізані стовбури цієї рослини, очищені від гілля; колоди. Родовідне дерево — таблиця у вигляді дерева, що вказує на розгалуження роду, сім'ї; схеми родоводу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дерево — Велике дерево дає більше тіни, як овочу. Значіння, як і сказано. Де дерево рубають, там тріски летять. Де робиться діло, там і утрата буває. З одного дерева: хрест і лопата. З одної родини виходять добрі і лихі діти. Коло сухого дерева і мокре горить. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. дерево — А, с. Акустична гітара. Я не хочу електрику — просто звичайне дерево. Словник сучасного українського сленгу
  5. дерево — (-а) с.; мол. Погана ґітара. ПСУМС, 21. Словник жарґонної лексики української мови
  6. дерево — Багаторічна судинна рослина із здерев'янілим гол. пагоном, який називають стовбуром; бічні пагони (товсті — суки і тонші — гілки) утворюють крону; д. живуть довго, напр. Універсальний словник-енциклопедія
  7. дерево — не ба́чити за дере́вами лі́су. Не помічати за дрібним, частковим важливого, основного. Критика на адресу деяких письменників, які надмірно згустили в своїх творах темні фарби в зображенні нашого життя.. Фразеологічний словник української мови
  8. дерево — ДЕ́РЕВО (багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону), ДЕРЕВИ́НА, ДРЕ́ВО заст., поет. Скрипливе дерево довго живе (прислів'я); Палає багаття, осяває всі листочки, усі гіллячки крислатої деревини (М. Словник синонімів української мови
  9. дерево — Де́рево, -ва, -ву; дере́ва́, дере́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)