дешево
ДЕ́ШЕВО, присл.
1. Присл. до деше́вий 1.
— А в мене овесець важненький, дешево віддам (Кв.-Осн., II, 1956, 10);
— Але ти ще не знаєш, яку ми тобі ціну запропонуєм? — Яку? — Твоє власне життя! Хіба дешево, га? (Гончар, II, 1959, 349).
2. Без великих зусиль; легко.
[Касьян:] Озброюйтесь, хлоп’ята, мерщій! [Олексій:] Не віддамо себе дешево! (Кроп., V, 1959, 557).
◊ Де́шево відбу́тися (одбу́тися) — без особливих ускладнень позбутися можливих дуже важких наслідків.
— Ось, — показав фельдфебель безпалу ліву руку, — бачив, як одчесало? Мов бритвою!.. — Скажи спасибі, що дешево відбувся (Загреб., Європа 45, 1959, 77);
— Тільки ще один, крім нього [Артема] був легко поранений. — Ну, це ми дешево одбулись! — озвавсь котрийсь (Головко, II, 1957, 571);
Де́шево і серди́то — про щось загальноприступне і таке, що відповідає своєму призначенню.
Значення в інших словниках
- дешево — (за невисоку ціну) недорого, задешево, діал. тано// за безцінь. Словник синонімів Полюги
- дешево — де́шево прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- дешево — присл. 1》 Присл. до дешевий 1). 2》 Без великих зусиль; легко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дешево — Дешеве м'ясо собаки їдять. За малі гроші не сподійся дістати добрий товар. Дешево купити, то себе в дурні пошити. Дешевий товар буває нездалий і скоро треба купувати другий. Дешево, як борщ. Дуже дешеве, майже за безцін. Приповідки або українсько-народня філософія
- дешево — де́шево відбу́тися. Уникнути можливих дуже важких наслідків чого-небудь. — Тільки ще один, крім нього (Артема), був легко поранений.— Ну, ще ми дешево одбулись! — озвавсь котрийсь (А. Фразеологічний словник української мови
- дешево — ДЕ́ШЕВО (про невисоку ціну), НЕДО́РОГО, ЗАДЕ́ШЕВО, УТРИ́ДЕШЕВА (ВТРИ́ДЕШЕВА) підсил., НІПОЧО́МУ (НІПОЧІ́М) розм., ЗА БЕ́ЗЦІНЬ (БЕЗЦІ́НОК) (БЕ́ЗЦІН рідше), ЗА ПІВДА́РМА розм., ЗА П'ЯТА́К (П'ЯТАКА́) розм., ТА́НО діал. Словник синонімів української мови