1. Словник української мови в 11 томах

джеркотуха

ДЖЕРКОТУ́ХА, и, ж. Та, що часто, без угаву джеркотить (про птахів, комах або людей).

Хто вони і як їх звати, Треба, діти, розгадати, Щоб Сороці догодить; А то тая джеркотуха, І всесвітняя брехуха Нас і справді пристидить (Гл., Вибр., 1957, 319);

Посміялась джеркотуха Із бабусі, мов на зло. Пурх — і вже як не було (Біл., Пташ. голоси, 1956, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. джеркотуха — джеркоту́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. джеркотуха — -и. Жін. до джеркотун. Великий тлумачний словник сучасної мови