1. Словник української мови в 11 томах

дзвенькіт

ДЗВЕ́НЬКІТ, коту, ч., діал. Те саме, що дзве́нькання.

За столом стояла тиша, порушувана тільки тихим дзвенькотом виделок і ножів (Собко, Біле полум’я, 1952, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвенькіт — дзве́нькіт іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. дзвенькіт — -коту, ч., діал. Те саме, що дзвенькання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзвенькіт — див. звучання Словник синонімів Вусика