1. Словник української мови в 11 томах

дзенькати

ДЗЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударах.

Дзенькає молот, високо й тонко (Мал., Звенигора, 1959, 186);

Чути, як .. біля колодязя дзенькають цеберки (Донч., І, 1956, 49);

// чим. Викликати такі звуки ударами по металу, склу і т. ін.

Нові гості .. полуднували, дзенькали ножами, стукотіли об тарілки (Н.-Лев., І, 1956, 623);

Ридван, весело дзенькаючи залізним відром, плавно покотився у вибалок (Кучер, Вогник, 1952, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзенькати — дзе́нькати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дзенькати — -аю, -аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударах. || чим. Викликати такі звуки ударами по металу, склу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзенькати — див. брязкати; дзвонити; звучати Словник синонімів Вусика
  4. дзенькати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. дзенькати — Дзе́нькати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дзенькати — Дзенькати, -каю, -єш, одн. в. дзенькнути, -ну, -неш гл. Звонить, звенѣть, преимущественно прерывисто, звякать. Ото ж, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка