1. Словник української мови в 11 томах

дзум

ДЗУМ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. дзумі́ти.

Бджілка на шибці на секунду примовкла, тоді знову завела своєї — дзум та дзум — ще дужче (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзум — дзум вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. дзум — виг., розм. Уживається як присудок за знач. дзуміти. Великий тлумачний словник сучасної мови