1. Словник української мови в 11 томах

дивочно

ДИВО́ЧНО, рідко. Присл. диво́чний.

Тіні місячні біжать, кожна з них дивочно мінить Гаї, що мурами стоять (Рильський, II, 1956, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивочно — диво́чно прислівник дивно незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. дивочно — ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Словник синонімів української мови