1. Словник української мови в 11 томах

дивування

ДИВУВА́ННЯ, я, с. Стан людини, викликаний тим, що вражає, дивує своєю незвичайністю, незрозумілістю або несподіваністю.

— Я ніколи не то, що бачила, а й не гадала, щоб на світі було таке! — і страх перейшов у дивування (Мирний, І, 1954, 67);

[Воробйов:] Зникає все марне, дрібне, егоїстичне. Я з дивуванням згадую — невже я міг з вами сперечатись? (Коч., II, 1956, 468).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивування — дивува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дивування — -я, с. Стан людини, викликаний тим, що вражає, дивує своєю незвичайністю, незрозумілістю або несподіваністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дивування — див. подив Словник синонімів Вусика
  4. дивування — ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯ рідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ (ЗАЧУДУВА́ННЯ) підсил., ДИВОВИ́ЖА розм., ЗДУМІ́ННЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. дивування — Дивува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)