дидактика
ДИДА́КТИКА, и, ж.
1. Частина педагогіки, теорія освіти й навчання, що обгрунтовує і розкриває зміст освіти, методи і організаційні форми навчання.
Уточнення зв’язків шкільної гігієни з методами навчання може бути проведене значно глибше (особливо в галузі дидактики і загальної методики навчання) при розв’язанні питань навчального плану,.. режиму дня (Шк. гігієна, 1954, 11).
2. книжн. Те саме, що дидакти́зм.
Невелика роль бригадира Будяка в авторському тексті [«Багатої нареченої»] містила елементи штучності і дидактики (Укр. кіномист., III, 1959, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дидактика — дида́ктика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дидактика — -и, ж. 1》 Частина педагогіки, теорія освіти й навчання, що обґрунтовує і розкриває зміст освіти, методи й організаційні форми навчання. 2》 книжн. Те саме, що дидактизм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дидактика — Навчальство Словник чужослів Павло Штепа
- дидактика — (англ. didactics) один із розділів педагогіки, що вивчає закономірності засвоєння знань, уміння і навичок, формування переконань, визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи та організаційні форми навчання, впливу навчального процесу на учня. Економічний словник
- дидактика — дида́ктика (від грец. διδακτικος – повчальний) частина педагогіки, яка розробляє теорію освіти й навчання, виховання в процесі навчання. Словник іншомовних слів Мельничука
- дидактика — Розділ педагогіки, наука про процес навчання (навчання інших і вміння вчитися самому); загальна д. вивчає основні проблеми, спільні для глобальних процесів навчання, освіти в цілому; спеціальна... Універсальний словник-енциклопедія
- дидактика — Дида́ктика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)