1. Словник української мови в 11 томах

дидактичний

ДИДАКТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до дида́ктика 1.

Одержано психологічні дані, які вносять істотне доповнення у зміст дидактичних принципів (свідомості, наочності, міцності та ін.) (Рад. психол. наука.., 1958, 417).

2. книжн. Повчальний, наставницький.

Шкільні діалоги мали вплив і на шкільну драму, придавши їй замість поетичного дидактичний характер (Фр., XVI, 1955, 215);

// Який має характер повчання.

Володимир Мономах наводить багато прикладів з власного життя. Таким чином, дидактичний план «Поученія» переходить у план автобіографічний (Іст. укр. літ., І, 1954, 36);

За дидактичними висловлюваннями відчувається автор [фільму], що вкладає слова в уста своїх героїв (Укр. кіномист., III, 1959, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дидактичний — дидакти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дидактичний — [диедактичнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. дидактичний — -а, -е. 1》 Прикм. до дидактика 1). 2》 книжн. Повчальний, наставницький. || Який має характер повчання. Дидактичні матеріали. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дидактичний — Навчальний Словник чужослів Павло Штепа
  5. дидактичний — дидакти́чний (грец. διδακτικός) повчальний; ¤ д-а література – повчальна література, що використовує художню форму викладу. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дидактичний — ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  7. дидактичний — Дидакти́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)