1. Словник української мови в 11 томах

дилда

ДИ́ЛДА, и, ч. і ж., фам. Те саме, що здорови́ло.

Раптом він задивився на одного поліцая. То був високий під стелю дилда, з тупим виглядом (Шер., В партиз. загонах, 1947, 53);

— Отака дилда, років двадцяти чотирьох, вже одружений, а дурний, аж світиться (Збан., Мор. чайка, 1959, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дилда — ди́лда іменник чоловічого або жіночого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
  2. дилда — -и, ч. і ж., фам. Те саме, що здоровило. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дилда — ДИ́ЛДА, и, ч. і ж., фам. Те саме, що здорови́ло. Раптом він задивився на одного поліцая. То був високий під стелю дилда, з тупим виглядом (М. Шеремет); – Отака дилда, років двадцяти чотирьох, вже одружений, а дурний, аж світиться (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. дилда — И, ч. і ж. Висока людина. Трохи дивно дивитися на цього худющого дилду, який забився у кутку, наче перелякане звіря (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  5. дилда — див. високий; сильний Словник синонімів Вусика
  6. дилда — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. Словник синонімів української мови