1. Словник української мови в 11 томах

дикість

ДИ́КІСТЬ, кості, ж.

1. Стан за знач. ди́кий 2.

Я пильно Прислухався повіркам людей Освічених, що, мов недобитки Замерклого поганства й дикості, Осталися до наших ще часів (Фр., XIII, 1954, 192).

2. Властивість за знач. ди́кий 3-5.

Сільська краса, чесність, навіть дикість, — все подобалось Ястшембському в Василині (Н.-Лев., II, 1956, 59);

[Кай Летіцій:] А в тих країнах варварських і східних уже й самі стихії мов призводять до безміру і дикості в злочинах (Л. Укр., II, 1951, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дикість — ди́кість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дикість — Дикунство, варварство, відсталість, некультурність, нецивілізованість. Словник синонімів Караванського
  3. дикість — -кості, ж. 1》 Стан за знач. дикий 2). 2》 Властивість за знач. дикий 3-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дикість — БЕЗКУЛЬТУ́Р'Я (брак культури, культурна відсталість), БЕЗКУЛЬТУ́РНІСТЬ, ДИ́КІСТЬ підсил. розм., ДИКУ́НСТВО зневажл.; НЕКУЛЬТУ́РНІСТЬ (низький рівень культури). Він згадував страшне життя дореволюційного села, з його безхліб'ям і безкультур'ям (Ю. Словник синонімів української мови
  5. дикість — Дикість, -кости ж. Дикость. Словник української мови Грінченка