дилда
ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. були вони (брати) велетні — в батька, і голови їх було видно понад юрбою (Ю. Смолич); В чистім полі під вербою Поліг велет головою (П. Грабовський); Вусатий богатир (сом).. любить закапелки (О. Донченко); Залізні руки турка гнули залізні перила, коли він настирливо вдивлявся в горизонт, ведучи закованого в панцир гіганта (Ю. Яновський); Се був хлопець величезного росту, плечі як двері, ..правдивий колос (І. Франко); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський); То був високий під стелю дилда (М. Шеремет); — Насилу повертається оте одоробало по хаті (І. Нечуй-Левицький). — Пор. II. 1. грома́да.
Значення в інших словниках
- дилда — ди́лда іменник чоловічого або жіночого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
- дилда — -и, ч. і ж., фам. Те саме, що здоровило. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дилда — ДИ́ЛДА, и, ч. і ж., фам. Те саме, що здорови́ло. Раптом він задивився на одного поліцая. То був високий під стелю дилда, з тупим виглядом (М. Шеремет); – Отака дилда, років двадцяти чотирьох, вже одружений, а дурний, аж світиться (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- дилда — И, ч. і ж. Висока людина. Трохи дивно дивитися на цього худющого дилду, який забився у кутку, наче перелякане звіря (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- дилда — див. високий; сильний Словник синонімів Вусика
- дилда — ДИ́ЛДА, и, ч. і ж., фам. Те саме, що здорови́ло. Раптом він задивився на одного поліцая. То був високий під стелю дилда, з тупим виглядом (Шер., В партиз. загонах, 1947, 53); — Отака дилда, років двадцяти чотирьох, вже одружений, а дурний, аж світиться (Збан., Мор. чайка, 1959, 39). Словник української мови в 11 томах