1. Словник української мови в 11 томах

дилиння

ДИЛИ́ННЯ, я, с., зах. Збірн. до дили́на.

Робітники посідали на каменях та урізках з дилиння (Фр., V, 1951, 384).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дилиння — Дерев'яні бруси [V] — обтесані бруси для будівлі [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. дилиння — дили́ння іменник середнього роду дошки діал. Орфографічний словник української мови
  3. дилиння — -я, с., зах. Збірн. до дилина. Великий тлумачний словник сучасної мови