1. Словник української мови в 11 томах

димище

ДИМИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1.

Кругом чорний морок, димище та курище розіп’ялося (Мирний, IV, 1955, 292);

І десь на безлюдді, в крутім димищі.. Почув я в будинку, в огні, на горищі, Тремтячі дитячі два голоски (Мал., Звенигора, 1959, 323).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димище — дими́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. димище — -а, с. Збільш. до дим 1). Великий тлумачний словник сучасної мови