директивний
ДИРЕКТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до директиви.
Директивні органи;
// Який є директивою або містить у собі керівні вказівки.
Нині на перший план.. виходить ініціатива, творчість, зацікавленість, а не формальне виконання директивних циркулярів (Літ. Укр., 27.ІІІ 1964, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- директивний — директи́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- директивний — -а, -е. Стос. до директиви. Директивні органи. || Який є директивою або містить керівні вказівки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- директивний — Вказівний, вказаний, завдальний, загаданий, наказовий, наказаний, напрямний, обов'язковий Словник чужослів Павло Штепа