дисгармоніювати

ДИСГАРМОНІЮВА́ТИ, ю́є і ДИСГАРМОНУВА́ТИ, у́є, недок.

1. муз. Перебувати в дисгармонії, порушувати гармонію.

2. перен. Бути в незгоді, в розладі, не виявляти узгодження, відповідності з чим-небудь.

Коли письменник.. прагне передати людям пережите й вистраждане, то ніщо зайве, стороннє в його твір просто «не влізе». Воно.. дисгармонуватиме з усім ладом твору (Вітч., 6, 1961, 193);

Повільність у словах дуже дисгармоніювала з усією поведінкою цієї людини, надзвичайно швидкої в рішеннях (Донч., II, 1956, 143).