дисконтер
ДИСКОНТЕ́Р, а, ч. Банкова установа, працівник банку чи приватна особа, яка робить розрахунки по векселю або іншому борговому зобов’язанню, дисконтує їх.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дисконтер — дисконте́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дисконтер — -а, ч. 1》 Банкова установа, працівник банку чи приватна особа, яка робить розрахунки за векселем або іншим борговим зобов'язанням, дисконтує їх. || Службовець банку, який займається обліком векселів. 2》 Фірма, що здійснює операції з купівлі-продажу векселів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дисконтер — Дисконте́р, -ра; -те́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дисконтер — рос. дисконтер (від англ. dis-count, латин. computo — рахую) — 1. Магазин, який реалізує споживчі товари тривалого користування (відеотехніка, радіоприймачі, холодильники тощо) за зниженими цінами без надання додаткових послуг. Eкономічна енциклопедія